Вітамін K3, менаДІон

Вітамін К є жиророзчинним вітаміном, що запасається в невеликих кількостях у печінці, він руйнується на світлі та в лужних розчинах.

Уперше було висунуто думку про наявність фактора, що впливає на згортання крові, у 1929 р. Данський біохімік Хленрик Дам (Henrik Dam) виділив жиророзчинний вітамін, який у 1935 р. назвали вітаміном К (koagulations vitamin) через його роль у ролі в згортання крові. За цю роботу йому в 1943 р. було присуджено Нобелівську премію.

Можна сказати, що вітамін К — протигеморагічний вітамін, або коагуляційний.

Вітамін К також відіграє важливу роль у формуванні та відновленні кісток, забезпечує синтез остеокальцину — білка кісткової такні, на якому кристалізується кальцій. Він сприяє запобіганню остеопорозу, бере участь у регуляції окисно-відновних процесів в організмі.

В організм вітамін К надходить переважно з їжею, частково утворюється мікроорганізмами кишківника. Всмоктування вітаміну, що надходить із їжею, відбувається за участю жовчі.

За біологічною активністю синтетичний препарат зберігає властивості природного вітаміну К₁.

Під загальною назвою вітамін К об'єднується велика група близьких за своїм хімічним складом та дією на організм речовин (від вітаміну К₁ до К₇).

З цієї групи найбільший інтерес представляють дві головні форми вітаміну К, наявних у природі: вітамін К₁ і вітамін К₂.

Вітамін К₁ — речовина, яка синтезується в рослинах і міститься в листі.

Вітамін К₂ — речовина, яка переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами (сапрофітними бактеріями) у тонкому відділі кишківника, а також клітинами печінки тварин. Вітамін К можна виявити у всіх тканинах тварин.

За хімічною природою обидва різновиди природного вітаміну К є нафтохінонами. Вітамін К₁ є 2-метил-3-фнтил-1,4-нафтохіноном, вітамін К₂ - 2-метил-3-дифарнезил-1,4-нафтохіноном